Cпецпроекти

Як редактор bit.ua один день попрацювала на птахофабриці. Вся правда про виробництво


0 3070 312

Коли у ресторані ми замовляємо курячу грудку, то навряд чи думаємо про її «шлях» до нас. Де виросло курча або коли курочка знесла це яйце? Хто дбав про її здоров’я, стежив за чистотою місця, де вона несла яйце, яке згодом перетворилося у бройлера, а після – з’явилось на нашій тарілці?

Ми вирішили дізнатися це для вас. Повсякчас, розпочати розслідування. Для цього наш головний редактор Ліза вирушила на Старинську птахофабрику – одне з підприємств агрохолдингу МХП. У цьому місці добове курча (яке приїхало з Німеччини або Угорщини) виростає у півня або несучку, а далі, завдяки їхнім спільним зусиллям, з’являються інкубаційні яйця. У майбутньому саме з них вилуплюються бройлери «Наша Ряба».

Ми поспілкувалися із працівниками птахофабрики та навіть провели з ними один робочий день. Які можливості відкриває робота в агросекторі, і чому потрапити на виробництво непросто, але воно того варте?

Як потрапити на птахофабрику        
Оскільки у нас була амбітна мета – прожити один день співробітника птахофабрики – ми тут же попали під жорсткий допит і анкетування: де (і з ким – стосується домашніх тварин) живете, чим хворіли за останній місяць, чи відвідували інші птахофабрики за останні три дні і в яких країнах побували за останні три місяці. Птахофабрика працює відповідно до міжнародного стандарту Global G.A.P. (система управління сільськогосподарським виробництвом). Тому стандарти і норми тут суворі і цілком виправдані.

Для працівників «не на один день» – медогляд і вимога відмовитися від утримання птахів у домашньому господарстві. Такі норми існують, щоб максимально убезпечити птахів на фабриці, самого співробітника і його домашніх тварин від будь-якої інфекції або вірусу, які на собі потенційно може переносити робітник. Щоб працівники не відчували нестачі у курятині та яйцях – кожному щомісяця безкоштовно надається 60 яєць і 6,5 кг курятини.

Після анкетування і пильного погляду охоронця ми підходимо до входу на санітарно-пропускний пункт. Що робимо: прямо у взутті крок у дезінфікуючий розчин – це перший етап позбавлення від «зовнішнього» бруду. Далі, хлопчики – наліво, дівчатка – направо, ми розходимося по роздягальнях. Там наш день розділився на «До» та «Після». Про що красномовно свідчили таблички «Брудна» і «Чиста» сторони. Щоб потрапити на «Чисту» необхідно повністю роздягнутися, у виданих гумових капцях пройти до душу, там вимити голову шампунем, тіло – милом, і тільки після цього переходити на сторону Чистоти.

Тут нам видали спецодяг: шкарпетки, штани, футболку, піджак, хустку, гумове взуття. І тільки після цього можна йти на виробництво. Ці процедури повинні пройти всі без винятку: начальник відділу, головний редактор, фотограф. Чистота і дотримання норм усіма без виключення – це must у роботі підприємства. І у цьому нам вдалося переконатися особисто, дивіться:

Думаю, форма мені пасує, що скажете?

Як все влаштовано 

Всього на підприємстві працює близько 1 500 осіб, які піклуються про курочок, облаштовують птахофабрику і встановлюють обладнання (про це далі). Сам цикл виробництва поділяється на два етапи: вирощування і продуктивний період.

Вирощування: 1 день – 19 тижні

На птахофабрику з Німеччини та Угорщини привозять курчат, які стануть батьківським поголів’ям. До 19 тижнів їм проводять вакцинацію для того, щоб захистити пташок від різних хвороб, а далі вони планомірно зростають.

Продуктивний період: 19 – 62 тижні

Тут зміцніли півні і кури готуються (вже готові) до дорослого життя і появи потомства.

Коли я їхала на птахофабрику, мене не полишало одне питання: як вони несуть яйця у таких, здавалося б, «неприродних» умовах? Відповідь була простою, навіть очевидною, – умови максимально наближені до «природних». Тут і трава біля гнізда (місце, де курка несе яйця – прим. ред), і шторка, щоб це місце здавалося курці затишним, і тиша та подача світла відповідно до біоритмів природного життя. Позаду рядів з гніздами – лінія яйцезбору, щоб курка не відчували стресу від людей, які «тиняються» у пошуках яйця – воно котиться на конвеєрі.

Весь цей час про їхній добробут дбає велика команда зоотехніків, інженерів, ветеринарів і менеджерів відділу якості. З ними докладніше ми обговорили їхню роботу і як це– працювати близько до птиці і дотримуватись суворих вимог із безпеки.

Зоотехнік, Андрій Ковацький

В основному, я займаюся організацією виробничого процесу: логістика кормів– скільки потрібно привезти, щоб нагодувати пташку, саме годування, параметри мікроклімату, робота команди. Основні обов’язки – це турбота про птахів і дотримання умов їхнього утримання.

За освітою я – зооінженер, технолог із виробництва та переробки продукції тваринництва, але все приходить із практикою та досвідом. Головне – це любити свою роботу і бути відповідальним, розуміти, що у нашій справі немає дрібниць – все важливе, тому що це робота із живими істотами.

Для нас також важливою є здатність до навчання і готовність до змін, оскільки виробничі процеси і технології змінюються, постійно удосконалюючись. Ми завжди готові навчити, але тут все залежить від людини.

В агросекторі, зокрема, на птахофабриці ми активно використовуємо автоматизовані технології. Наприклад, 10 років тому збір яєць відбувався пташницею вручну – потрібно було набагато більше людей (у кожному пташнику близько 15 000 птахів це близько 15 000 яєць щодня в ідеальних умовах). Сьогодні цю роботу, майже у повному обсязі, виконує конвейер.

Але я не вірю, що машини коли-небудь зможуть замінити нас повністю. Робота з тваринами – це теж про емпатію, і тут не можна запрограмувати все під один стандарт, потрібна людина, щоб працювати із машиною і контролювати її роботу.

Лікар ветеринарної медицини, Артур Кухаренко 

Через руки Артура, напевно, пройшли мільйони птахів, він відповідальний за їхнє здоров’я і своєчасну вакцинацію.

На сьогодні процеси настільки налагоджені, що, як таких, хвороб у птиці не буває, а якщо щось і є, то це, швидше за все, патології, на які ми не можемо вплинути. Наше головне завдання – це профілактика і попередження будь-яких захворювань.

В основному, я займаюся вакцинацією, і мій день розпочинається зі спілкування із командою – з самого ранку ми організовуємо процес і обговорюємо план на день. У цій роботі багато деталей, крім самого уколу: доставка препарату, дотримання умов зберігання, обладнання, яке використовується під час вакцинації.

Більш того, у нашій роботі важливо реагувати на зовнішні обставини віруси, які є у регіоні, щоб оперативно спланувати вакцинування птахів і їхній захист. У нас є своя лабораторія, ми часто беремо аналізи, моніторимо стан птахів.

Я дуже люблю свою роботу за можливість постійного розвитку: новітні розробки і новини ветеринарії відразу надходять до нас. Доступними є література і відвідування конференцій, щоб знати, що відбувається у світі, як поліпшити процеси і нашу роботу.

Наприклад, раніше вакцина вводилася вручну шприцом, а сьогодні вакцинатором. Спеціальна платформа, апарат, до якої підносять пташку, натискають на кнопку і вводиться вакцина. 

Ще я люблю свою роботу за динаміку: я беру участь у різних вакцинаціях, постійно спілкуюся із людьми, у постійному контакті з тваринами.

Інженер, Олександр Малай  

Я працюю у службі автоматизованих систем і керівництва виробництвом. Всі технології – це ми. Сьогодні їхній рівень дозволяє автоматизувати багато процесів на виробництві: датчики, комп’ютери, системи контролю.

Ця робота передбачає оперативну реакцію і стресостійкість.

Наприклад, система вентиляції: якщо вона не працює добу – у пташнику може загинути вся птиця. Від вентиляції також залежить питання температури. Тому ми тісно працюємо із зоотехниками і ветеринарами. Щоб налаштувати техніку, ми повинні знати, що «правильно», і від них ми отримуємо ці рекомендації. Яскравий приклад інноваційності нашої роботи – це диспетчерські станції. Вони дозволяють з центрального офісу «відвідати» будь-який пташник, перевірити температуру, побачити, що там відбувається. Зі смартфону можемо змінити температуру, туди ж прийде смс, у разі будь-яких відхилень.

Всі процеси, крім вакцинації і сортування птиці і яєць, автоматизовані. Серед них: годування, поїння, мікроклімат (обігрів, охолодження, вентиляція), стрічка збору яєць. Один із пріоритетів – це енергоефективність. LED-лампи, альтернативні джерела енергії, оптимізація кадрів.

Як виглядає «щастя птиці»

Все дуже просто: у достатній кількості і своєчасному годуванні та поїнні, правильному мікрокліматі (температура, вологість, якість повітря) все, як у людей.

«Пташка повинна їсти, пташка повинна пити, пташці повинно бути комфортно»,– зоотехнік Андрій Ковацький.

Цікаво, що, за спостереженням працівників птахофабрики, у курей спостерігаються соціальні зв’язки і емоційні взаємодії, як і у людей: сварки, прихильності, моменти спокою. Але на 100 курок припадає 10 півнів, і єдине, що змушує радіти у людей хоч це співвідношення не таке гнітюче.

Як запевнив нас зоотехнік: «Півні справляються».

Умови праці та мої враження

Я вже не перший раз на підприємствах МХП і кожного разу мене знаходять чим здивувати. По-перше, це корпоративний транспорт для всіх співробітників: вранці вас забирає автобус підприємства, після відвозить додому. Харчування на робочому місці не обговорюється. А ще МХП забезпечує своїх працівників житлом: залежно від спеціалізації співробітника, компанія надасть місця у гуртожитку, може орендувати квартиру або навіть побудувати житло.

Після 10+ років роботи співробітник може подати на приватизацію цього житла, і, за результатами оцінки його внеску у розвиток компанії і ефективність роботи, цей запит можуть схвалити.

Менеджер систем якості, Галина Філатова

У структурі підприємства зараз проходять активні зміни у бік «бірюзової» організації (компанії з фокусом на самоврядування і цілісність – прим. ред.). Особливо це торкнулося зоотехнологічної і ветеринарної служб. Раніше на кожній виробничій ділянці були начальник цієї ділянки, ветлікар і птахівник на кожен пташник.

Зараз на одного птахівника доводиться два пташника, є загальна ветеринарна служба – для всіх ділянок, і здійснюється мінімізація керівних посад, тобто акцент на самоврядуванні ділянки. Завдяки цьому, всі співробітники можуть побачити, як їхня робота впливає на результат компанії, а у майбутньому – його власний добробут.

Це допомагає дійти до усвідомлення особистого вкладу, стимулює відповідальність та ініціативу. А коли людина займається однією вузько спеціалізованою роботою, а не просто виконує «все» у межах своєї ділянки це плідно позначається на її роботі. Вона вивчає все до найменших деталей, може запропонувати конструктивні поліпшення, які у компанії всіляко заохочують і задовольняють.

Якщо розглядати великі підприємства (а 1500 чоловік тільки на птахофабриці і 28 тис. у всьому агрохолдингуце дуже немало), то, незважаючи на масштаб, який може відлякувати це завжди можливість професійного і кар’єрного зростання.

Особисто мені, як менеджеру, було цікаво відзначити, що співробітники, коли мова заходила про конкуренцію (з досвіду часта історія у великих корпораціях), розглядали це як можливість для зростання і заохочення для своїх обдарованих колег:

Раз є людина, яка зможе виконувати мою роботу, то я маю більше шансів зростати вище, тому що у мене є заміна. А якщо не буде заміни, то скажуть «кого ти замість себе поставиш, залишайся тут»,– зоотехнікАндрій Ковацький.

Люди усвідомлюють і бачать можливості кар’єрного сходження, зокрема, завдяки «вихованню» інших досвідчених профі і це класна атмосфера. Вже не кажучи про всі переваги та заохочення, які мають працівники підприємства.

Повертатися додому було непросто!

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Напросились в МХП
2260 0 1

Наш Telegram
Підписуйтесь на нас в Facebook

Прокоментувати

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: