Cпецпроекти

Як редакторка bit.ua один день працювала на птахофабриці. Уся правда про виробництво


0 6078 373

Коли в ресторані ми замовляємо курячу грудку, то навряд чи думаємо про її шлях до нас. Де виросло курча та коли курка знесла це яйце? Хто дбав про її здоров’я та стежив за чистотою місця, де вона знесла яйце, яке згодом перетворилося на бройлера, а після з’явилося на нашій тарілці?

Ми вирішили дізнатися це для вас. Тобто розпочати розслідування. Для цього наш головний редактор Ліза вирушила на Старинську птахофабрику – одне з підприємств агрохолдингу МХП. У цьому місці добове курча (яке приїхало з Німеччини або Угорщини) виростає в півня або несучку, а потім завдяки їхнім спільним зусиллям з’являються інкубаційні яйця. У майбутньому саме з них вилуплюються бройлери «Наша Ряба».

Ми поспілкувалися із працівниками птахофабрики та навіть провели з ними один робочий день. Які можливості дає робота в агросекторі та чому потрапити на виробництво непросто, але воно того варте?

Як потрапити на птахофабрику        
Оскільки в нас була амбітна мета – прожити один день як працівники птахофабрики, – ми одразу ж пройшли  жорсткий допит й анкетування: де (і з ким – стосується домашніх тварин) живете, чим хворіли за останній місяць, чи відвідували інші птахофабрики за останні три дні і в яких країнах побували за останні три місяці. Птахофабрика працює відповідно до міжнародного стандарту Global G.A.P. (система управління сільськогосподарським виробництвом). Тому стандарти і норми тут суворі й цілком виправдані.

Для працівників «не на один день» – медогляд і вимога відмовитися від утримання птиці в домашньому господарстві. Такі норми потрібні, щоб максимально убезпечити птахів на фабриці, самого працівника та його домашніх тварин від будь-якої інфекції чи вірусу, які він може переносити на собі. Щоб працівники не відчували нестачі курятині та яєць, кожному щомісяця безкоштовно надається 60 яєць і 6,5 кг курятини.

Після анкетування й пильного погляду охоронця ми наближаємося до входу на санітарно-пропускний пункт. Що робимо: прямо у взутті крок у дезінфікуючий розчин – це перший етап позбавлення від «зовнішнього» бруду. Далі хлопчики – наліво, дівчатка – направо: ми розходимося по роздягальнях. Тут наш день ділиться на «до» та «після», про що красномовно свідчать таблички «Брудна» і «Чиста» сторони. Щоб потрапити на чисту, необхідно повністю роздягнутися, у виданих гумових капцях пройти до душу, там вимити голову шампунем, тіло – милом і тільки після цього переходити на сторону чистоти.

Нам видають спецодяг: шкарпетки, штани, футболку, піджак, хустку, гумове взуття. І тільки після цього можна йти на виробництво. Описані процедури повинні пройти всі: начальник відділу, головний редактор, фотограф. Чистота і дотримання норм усіма без винятку – це must у роботі підприємства. І в цьому нам вдалося переконатися особисто. Дивіться:

Думаю, форма мені личить. Що скажете?

Як усе влаштовано 

Усього на підприємстві працює близько 1500 осіб, які піклуються про курочок, облаштовують птахофабрику і встановлюють обладнання (про це далі). Сам цикл виробництва поділяється на два етапи: вирощування і продуктивний період.

Вирощування: 1 день – 19 тижнів.

На птахофабрику з Німеччини та Угорщини привозять курчат, які стануть батьківським поголів’ям. До 19 тижнів їм роблять вакцинацію, щоб захистити від хвороб, а далі пташки планомірно зростають.

Продуктивний період: 19–62 тижні.

Тут зміцнілі півні й курки готуються (уже готові) до дорослого життя й появи потомства.

Коли я їхала на птахофабрику, мене не полишало одне питання: як вони несуть яйця в таких, здавалося б, неприродних умовах? Відповідь була простою, навіть очевидною: умови максимально наближені до природних. Тут і трава біля гнізда (місце, де курка несе яйця. – Прим. ред.), і шторка, щоб це місце здавалося курці затишним, і тиша та подача світла відповідно до життєвих біоритмів. Позаду рядів із гніздами – лінія яйцезбору: щоб курка не відчували стресу від людей, які «тиняються» в пошуках яйця, воно котиться на конвеєрі.

Увесь цей час про їхній добробут дбає велика команда зоотехніків, інженерів, ветеринарів і менеджерів відділу якості. З ними ми поспілкувалися про їхню роботу та про те, як це – працювати близько до птиці та дотримуватися суворих вимог безпеки.

Зоотехнік Андрій Ковацький

Я переважно займаюся організацією виробничого процесу: логістикою кормів (скільки потрібно привезти, щоб нагодувати пташку), самим годуванням, параметрами мікроклімату, роботою команди. Основні обов’язки – турбота про птахів і забезпечення належних умов їхнього утримання.

За освітою я зооінженер, технолог із виробництва та переробки продукції тваринництва, але все приходить із практикою та досвідом. Головне – любити свою роботу і бути відповідальним, розуміти, що в нашій справі немає дрібниць – має значення все, тому що це робота із живими істотами.

Для нас також важлива здатність до навчання і готовність до змін, адже виробничі процеси й технології постійно вдосконалюються. Ми завжди готові навчити, але чимало залежить і від людини.

В агросекторі, зокрема на птахофабриці, ми активно використовуємо автоматизовані технології. Наприклад, 10 років тому пташниці збирали яйця вручну, тому потрібно було набагато більше людей (у кожному пташнику близько 15 тис. птахів це близько 15 тис. яєць щодня в ідеальних умовах). Сьогодні ж цю роботу майже в повному обсязі виконує конвеєр.

«Але я не вірю, що машини коли-небудь зможуть замінити нас повністю. Робота з тваринами – це також про емпатію, і тут не можна запрограмувати все під один стандарт. Потрібна людина, щоб працювати з машиною і контролювати її роботу».

Лікар ветеринарної медицини Артур Кухаренко 

Через руки Артура, мабуть, пройшли мільйони птахів. Він відповідальний за їхнє здоров’я і своєчасну вакцинацію.

«На сьогодні процеси настільки налагоджені, що, як таких, хвороб у птиці не буває, а якщо щось і є, то це, скоріше за все, патології, на які ми не можемо вплинути. Наше головне завдання – профілактика і попередження будь-яких захворювань».

Переважно я займаюся вакцинацією, і мій день розпочинається зі спілкування з командою: із самого ранку ми організовуємо процес і обговорюємо план на день. У цій роботі є багато деталей, крім самого уколу: доставка препарату, дотримання умов зберігання, обладнання, яке використовується під час вакцинації.

Більше того, у нашій роботі важливо реагувати на зовнішні обставини віруси, які є в регіоні, щоб оперативно планувати вакцинування птахів і їхній захист. У нас є своя лабораторія, ми часто беремо аналізи, моніторимо стан птахів.

«Я дуже люблю свою роботу за можливість постійного розвитку: новітні розробки і новини ветеринарії одразу надходять до нас. Ми маємо доступ до літератури і відвідуємо конференції, щоб знати, що відбувається у світі, як поліпшити процеси й нашу роботу».

Наприклад, раніше вакцина вводилася вручну шприцом, а сьогодні вакцинатором. Є спеціальна платформа, апарат, до якої підносять пташку, натискають на кнопку і вводиться вакцина. 

«Ще я люблю свою роботу за динаміку: я беру участь у різних вакцинаціях, постійно спілкуюся з людьми, перебуваю в постійному контакті з тваринами».

Інженер Олександр Малай  

Я працюю у службі автоматизованих систем і керівництва виробництвом. Усі технології – це ми. Сьогодні їхній рівень дозволяє автоматизувати багато процесів на виробництві: датчики, комп’ютери, системи контролю.

Ця робота передбачає оперативну реакцію і стресостійкість.

Наприклад, система вентиляції: якщо вона не працює добу, у пташнику може загинути вся птиця. Від вентиляції також залежить температура. Тому ми тісно співпрацюємо із зоотехніками і ветеринарами. Щоб налаштувати техніку, ми повинні знати, що правильно, і від колег отримуємо ці рекомендації. Яскравий приклад інноваційності нашої роботи – диспетчерські станції. Вони дозволяють з центрального офісу «відвідати» будь-який пташник, перевірити температуру, побачити, що там відбувається. Зі смартфону можна змінити температуру, на нього ж прийде СМС у разі будь-яких відхилень.

Усі процеси, крім вакцинування та сортування птиці і яєць, автоматизовані. Серед них: годування, поїння, мікроклімат (обігрів, охолодження, вентиляція), стрічка збору яєць. Один із пріоритетів –  енергоефективність: LED-лампи, альтернативні джерела енергії, оптимізація кадрів.

Як виглядає «щастя» птиці

Усе дуже просто: «щастя» птиці в достатній кількості їжі й води та у своєчасному годуванні й поїнні, у правильному мікрокліматі (температура, вологість, якість повітря) усе як у людей.

Зоотехнік Андрій Ковацький: «Пташка має їсти, пташка має пити, пташці має бути комфортно».

Цікаво, що, за спостереженням працівників птахофабрики, у курей спостерігаються соціальні зв’язки й емоційні взаємодії, як і в людей: сварки, прихильності, моменти спокою. Але на 100 курок припадає 10 півнів, і єдине, що дає привід радіти, те, що в людей хоч це співвідношення менш гнітюче.

Як запевнив нас зоотехнік, «півні справляються».

Умови праці та мої враження

Я вже не вперше на підприємствах МХП, і кожного разу мене знаходять чим здивувати. По-перше, це корпоративний транспорт для всіх співробітників: уранці вас забирає автобус підприємства, увечері відвозить додому. Харчування на робочому місці не обговорюється. А ще МХП забезпечує свій персонал житлом: залежно від спеціалізації працівника компанія надає місця в гуртожитку, може орендувати квартиру чи навіть побудувати житло.

Після 10 років роботи співробітник може подати на приватизацію цього житла, і, за результатами оцінки його внеску в розвиток компанії й ефективності роботи, цей запит можуть схвалити.

Менеджер систем якості Галина Філатова

У структурі підприємства зараз відбуваються активні зміни в бік «бірюзової» організації (компанії з фокусом на самоврядування й цілісність. – Прим. ред.). Особливо це стосується зоотехнологічної та ветеринарної служб. Раніше на кожній виробничій ділянці були начальник, ветлікар і птахівник на кожен пташник.

«Нині на одного птахівника припадає два пташника, є загальна ветеринарна служба (для всіх ділянок) і мінімізуються керівні посади, тобто акцент робиться на самоврядуванні ділянки. Завдяки цьому всі співробітники можуть побачити, як їхня робота впливає на результат компанії, а в майбутньому – на його власний добробут».

Це допомагає усвідомити особистий внесок, стимулює відповідальність та ініціативу. А коли людина займається однією вузько спеціалізованою справою, а не просто виконує все в межах своєї ділянки, це плідно позначається на її роботі. Вона вивчає процес до найменших деталей, може запропонувати конструктивні поліпшення, які в компанії всіляко заохочують.

Якщо розглядати великі підприємства (а 1500 осіб тільки на птахофабриці і 28 тис. у всьому агрохолдингу –  це чимало), то, незважаючи на масштаб, який може відлякувати, це завжди можливість професійного і кар’єрного розвитку.

Особисто мені як менеджеру було цікаво відзначити, що співробітники, коли йшлося про конкуренцію (з досвіду часта історія в корпораціях), розглядали її як можливість зростання і заохочення своїх обдарованих колег.

Зоотехнік Андрій Ковацький: «Якщо є людина, яка може виконувати мою роботу, я маю більше шансів зростати, адже в мене є заміна. А якщо не буде заміни, то скажуть: «Кого ти замість себе поставиш? Залишайся тут».

Люди усвідомлюють і бачать можливості кар’єрного сходження, зокрема, завдяки вихованню інших досвідчених профі, і це класна атмосфера, не кажучи вже про інші переваги та заохочення, які мають працівники підприємства.

Повертатися додому було непросто.

ТАКОЖ ЧИТАЙТЕ Напросились в МХП
2260 0 1

Наш YouTube-канал
Підписуйтесь на нас в Facebook

Прокоментувати

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: